Рекреаційні і туристичні ресурси парку

Характерно , що ще на початок 20 століття територія сучасного парку мала велику привабливість серед мандрівників і природолюбіві тут була досить розвита рекреаційно туристична галузь. По території нашої області було прокладено цілу мережу туристичних маршрутів. У найбільш мальовничих і цікавих для подорожуючих місцях були спеціальні туристичні притулки, в яких туристи могли переночувати, одержати необхідну їм інформацію. Спеціально видавалися путівники. В 1937році в Празі Клубом Чеськословенських туристів була видана збірка путівників «Орбіс». В ній описується більше 20 маршрутів, які пролягали по території Великоберезнянського району і також продовжувалися за його межами. Так, приміром, з Великого Березного пропонувалися такі маршрути: Великй Березний –хребет Яворник - гора Ріг, Великй Березний- хребет Яворник - с.Сіль, Великий Березний - с.Убля-с.Стріховці до Морського ока - Снінський камінь –м.Сніна. Із села Солі до с.Княгині –хребет Стінка – с.Жорнава. З села Кострино починався маршрут: с. Кострино –с.Вишка-с.Люта-Полонина Рівна, з с.Кострино на Яворник – Чорноголова, с.Кострино – с.Костринська Розтока - гора Красія, с. Костринска Розтока - гора Ліщинка – гора Барсук - с.Костринська Розтока. З села Жорнава розпочинався маршрут на гору Студниця-гора Холопець-село Сухий-село Волосянка. З села Волосянка йшла стежка на гору Кінчик Буковський – продовжувалася в Польщу. Крім описів самих маршрутів у путівниках подавався досить детальний опис міст і сіл через які, або біля яких проходять маршрути. Крім того, описувалися деякі визначні місця і події нашого краю.

Використання мінеральних вод даного регіону у лікувальних цілях відомо ще на початок 18 століття Так, в селі Ужок на базі мінеральних джерел існували два санаторних будинки з 30 купальнями , п’ять вілл на 60 ліжок. Село Ужок значився у довідниках як велике село на початку якого у мальовничому куточку був закладений липовий парк з бронзовими статуями біля мінеральних джерел з поетичними назвами “Геркулес”, “Марча”, “Бела”, “Ласло”. А в селі Волосянка існував парк відпочинку де по вечорам грав духовий оркестр . Села були заможними . Покращити своє здоров’я або відпочити приїжджали заможні люди з Праги, Львова , Відня. На жаль, жорстокі бої Першої Світової війни залишили від них лише руїни.

За часів Радянської влади було досить багато зроблено для розвитку туризму, на території нашого району було створено декілька маршрутів всесоюзного значення, збудовано шість баз відпочинку та один санаторій . Після розпаду Радянського Союзу зруйнувалися налагоджені зв'язки, туристична справа занепала. В теперішній час потрібно новий підхід до туристичної галузі з врахуванням ринкових відносин і нових вимог по сервісу, зорієнтованих як на заможних закордонних туристів, так і на пересічного громадянина України.

Для цього є достатній потенціал . На території парку ростуть понад 200 видів цінних лікарських рослин, збереглися 40 видів рослин, які включено до Червоної Книги України і 27 видів судинних рослин унікальних для Карпат .

Багатий тваринний світ - тут мешкають олень, козуля , дикий кабан, ведмідь, вовк, рись, лисиця та інші. Більше 10 видів Червонокнижних птахів.

В гірських струмках водяться форель та харіус.

Цікава територія парку і в географічному плані. Тут біля села Княгиня є карстові печери, а також місце падіння найбільшого в Європі Княгинянського метеориту (1866 рік), уламки якого зберігаються у багатьох музеях світу.

У селах на території парку збереглися старовинні церкви XVII-XVIII століть, які є типовими пам’ятками дерев’яної архітектури бойківської школи і вражають своєю красою. На даний час існує 6 церков, яким надано статус архітектурних пам’яток:

Кострино - церква Покрови Пр. Богородиці. За версією деяких дослідників церкву було збудовано в Сянках в 1645р, як класичну бойківську, тризубну, триверху споруду з домінуючим центральним верхом , а у Кострино її перевезли в 1703 році 1645. Іконостас походив з 1645 р, хоча називається також 1596 р. Ікони намальовані на липових дошках, потемніли від покриття лаком упродовж століть, зазначено лакування в 1832 та 1894 роках.

Сіль - церква св. Василя Великого, 1703р. За версією Львівських реставраторів, теперішню дерев’яну церкву, що була збудована в Сянках на Львівщині в 1703 р. як триверха, бойківського стилю, перевезли в Сіль разом з іконостасом, чотирма парами волів у кінці XVIII ст. (ймовірно, в 1777 р.). Можливо церква ще якийсь час зберігала бойківські форми, але в 1834 р. її перебудували. Церква отримала чотирисхилий дах, над бабинцем збудували невелику башту з бароковим завершенням, над вівтарем мініатюрну вежу з конічним шатриком. Дах над центральним зрубом має значний вигин, чітко позначаючи місце, де колись височів центральний пірамідальний верх з заломами.

Вишка - церква св. арх. Михайла. Близько. Спочатку споруда мала класичну бойківську форму, тобто над західним зрубом теж був ступінчастий шатровий верх, а центральний – найвищий. У другій половині XVIII ст. шатровий верх над бабинцем замінено каркасною дзвіницею, вищою за центральний верх. По периметру дзвіниці йде закрита аркада голосниць. Зруби мають нахил у середину, що додає невеликій споруді монументальності. Вікна церкви мають стародавню систему захисту від непогоди – бокові, фігурно вирізані дощечки, що підтримують похилий гонтовий дашок. Стіни вище опасання вкриті гонтом, викладеним “ялинкою”. У церкві є цікаві зразки декоративно-ужиткового мистецтва 1700 р.

Сухий. Церква св. Івана Предтечі, 1679р. Бойківська триверха церква подібна до церкви в Вишці, можливо, будували ті ж майстри. Вона стоїть в оточенні старих дерев, на пагорбі за селом. Спочатку церква мала класичну бойківську форму з найвищим центральним верхом. Пізніше шатровий верх над бабинцем змінили на вищий, каркасний, що наближається за формою до башти. До тепер збереглися образи Івана Щирецького “Відсічення голови Івана” та “Авраам офіру господеві приносить” (1680).

Ужок - церква св. арх.Михайла, 1745 р. Ужоцька дерев’яна церква є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Знаходиться вона у мальовничо розташованому с. Ужок під Ужоцьким перевалом, де бере початок Уж і де починається Закарпатська область.

Церква є однією з найцікавіших споруд бойківського стилю. Наймасивнішим є центральний об’єм, вкритий високим чотирисхилим шатром. Завершення вівтаря , вкрите маленьким шатром, - набагато меньше від центрального. Над бабинцем облаштували маленьку чотирикутну башту під чотирисхилим шатром, вищим за шатро вівтарного зруба.

Гусний - церква св. Миколи Чудотворця, 1655р. Класична бойківська церква стоїть на схилі високої гори і разом з дерев’яною дзвіницею утворює чарівний архітектурний ансамбль на тлі величної гірської панорами. У 1751 р. є запис про те, що церква, яка мала всі образи та три дзвони, розвалювалася, і вже приготували дерево на ремонт. Форми церкви, збудованої з ялового дерева, прості й компактні. Бічні зруби мають по одному залому і завершені чотирисхилими шатровими дахами. Пам’ятку ідеально відреставрували в 1971-1972 роках.

У нашому краї побудовано також інші церкви, які мають історичну цінність для людей, хоч і не мають статусу архітектурних пам’яток.

У селах Стужиця, Кострино, Сіль, Ужок є мінеральні джерела типу Нафтуся, Нарзан , Єсентуки.

Населені пункти, розташовані в мальовничих гірських долинах, сполучені залізничними і шосейними дорогами, а тому є легко доступними. Вони віддалені від промислових підприємств, тому мають чисте повітря і воду.

У селах збереглися традиційні побут, ремесла, культура.

В агротехніці не використовуються хімічні засоби, тому продукти харчування є екологічно чистими. Для туристів є можливість скористатися послугами пішого туризму, а в зимовий період - відвідати гірсько-лижні бази "Щербин" та "Красія". У селах Кострино, Жорнава та Волосянка є ресторани і кафе. Готельні послуги пропонуються у Великому Березному, ночівля з харчуванням – готелі «Красія» та «Дубовий Гай».

Робота по туристично-рекреаційному розвитку території Ужанського НПП була започаткована ще в 1997 році на території колишнього Регіонального ландшафтного парку «Стужиця».

У 1997 –1998 роках парком спільно з Експертами Ради Європи було розроблено пілотний проект розвитку сталого екотуризму, включаючи співробітництво в рамках трьохстороннього міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати». Під час трьох візитів експертна комісія дала високу оцінку рекреаційно -туристичному потенціалу даного регіону .

Влітку 1998 року було проведено анкетування 60 суб’єктів сільського зеленого туризму на території району . За матеріалами анкетування видано буклет „Ужанський НПП-Сільський зелений туризм”. Та розміщена інформація в інтернеті.

У жовтні 1999 року проведено робочу зустріч групи представників органів місцевого самоврядування Великоберезнянського району і Ужанського національного природного парку та представників Гміни Лютовіська Пудкарпатського воєвудства і Бещадського парку народового (Польська Республіка) , і підписано протокол намірів про співробітництво , включаючи створення піших туристичних переходів.

З початку створення в Ужанському національному природному парку в сфері рекреації для покращення рекреаційного потенціалу проведено ряд робіт.

Розроблено ескізи панно та інформаційних знаків Ужанського НПП і проведено їх встановлення Влаштовано 17 джерел питної води . Надруковано 4 види буклетів та мапа «Екостежками Ужанського НПП».

Влаштовано мережу наметових містечок та місць для відпочинку. На даний час на території парку створено 17 екотуристичних маршрутів, загальною протяжністю більше 119 км. та 64 місця відпочинку по маршрутах Ці маршрути пролягають по мальовничих місцях на території парку і ведуть до надзвичайно цікавіших об’єктів. Так екологічний маршрут “Чоні млаки” розпочинається від села Княгиня, яке розташоване в гірській долині за 15 км. від Великого Березного. Протяжність маршруту 14 кілометрів. Пролягає на північ до гірського хребта “Стінка” (урочище “Чорні млаки”) Гірськими масивами проходить над селом Домашин, зходить до турбази “Дубовий Гай”. На протязі маршруту зустрічається багато видів рослин, такі як: жовтозілля лучне, косарики черепичасті, душиця звичайна, поросинець одно квітковий, чемериця біла. Переважають букові та буково-яворові ліси. В урочищі “Чорні млаки” знаходиться невелике верхове болото з характерною рослинністю. В урочищі “Дубина” існує сторічний масив дубів черешкового та скельного. На маршруті можна побачити таких хребетних тварин: саламандра плямиста, прудка ящірка, гадюка звичайна та ін. Також можна побачити сліди лисиці, кабана, оленя, а якщо пощастить, то і їх самих. В ур. “Чорні млаки” у 1866 році було зафіксовано падіння метеориту, одного з найбільших в Європі. Уламки метеориту знаходили по всій околиці села Княгиня, але найбільший камінь був знайдений саме на “Чорних млаках”. Його вага 286,3 кг.

Екологічна стежка “Кременець” пролягає по території де ще збереглись ділянки букових пралісів. і веде до вершини гори Кременець, під вершиною можна побачити межу унікального букового криволісся . З луки відкривається краєвид не тільки на територію нашого парку, але й на польські та словацький заповідники, які утворюють МБЗ “Східні Карпати”. Рухаючись хребтом на захід, виходимо на місце, де сходяться кордони трьох країн. На цьому місці встановлена трьохгранна стела.

Екологічна стежка “Черемха” пролягає по гірським схилах серед букового лісу. Проходить через поляни та виходить на вершину гори Черемха, яка являє собою велику субальпійську луку. На маршруті можна побачити багато рідкісних рослин

Екостежка “До витоку річки Уж”. Маршрут розпочинається на Ужоцькому перевалі, йде схилом вододільного хребта, пролягає буковим лісом та луками, з яких відкриваються мальовничі краєвиди на вершини гір Стожок, Пікуй, Кінчик Буковський. Зі стежки можна побачити панораму польських гір Бещад. Стежка пролягає до витоку річки Уж. Річка Уж бере свій початок на невеликій поляні на висоті 1000 м.

Найближчим часом буде збудовано гірські туристичні притулки – колиби, невеликі дерев’яні споруди, які здавна будували місцеві мешканці, завдяки особливій конструкції вони зручні в гірських умовах.

На подальшу перспективу планується створення, транскордонних пішохідних маршрутів, які будуть пролягати по території Польщі Словаччини та України в межах МБЗ “Східні Карпати”. Для цього необхідно створення піших перепускних пунктів на кордоні.